Привіт, читачу!
Це я, твій автор ;)
Хочу сказати, що радію з приводу того, що ти до мене зайшов і вирішив почитати.
На цьому блозі звуть мене Крутенко Я., на честь головного персонажа книги, яка зараз в процессі...))
Загалом, я вже маю чотири повністю написаних книги і дві зі статусом "В процессі" Зараз я хочу розповісти вам про кожну з цих книг. Але розповідати щось довгим і нудним текстом мені здається не дуже цікавим... Тому я опишу моїх діточок трохи нетипово ;)
В цьому пості розкажу про останнє своє творіння, посилання на яке є в цьому блозі.
Отже, КНИГА 1. "ДЕГУСТАТОР":
- ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ(ГГ): спочатку без цілі, колишній наркоман, нервовий, незадоволений життям, поступово починає цікавитись іншим героєм і його життям, через що в нього з'являється своя мета.
- ДРУГИЙ ГГ: цілеспрямований, хитрий, розумний, жорстокий, любить грати з людьми і їх почуттями, не прив'язаний до жодної живої істоти, поки не бере в учні головного героя.
- У СЮЖЕТІ Є: вивчення мистецтву дегустації вина, описи алкоголю, вивчення мистецвам крадіжки, акторскої гри, аттестації дегустаторів, вивчення французької, подорожі, елітні ресторани та алкоголь, полювання, вбивства, кохання, ревнощі, нетрадиційні відносини.
- ДРУГОРЯДНІ ПЕРСОНАЖІ: мама ГГ(пишається лише старшим сином а головного героя вважає трохи пропащим), брат ГГ(вважає головного героя глупою дитиною, яка загралася), інший учень другого ГГ(заздрить головному герою, набагато більше знає, але не такий талановитий як ГГ)
- ЦИТАТА:
"— Крута тачка. Але чи не занадто помітна?
— Це моя «офіційна», як відомого критика. — посміхнувся Кір. — На ній теж потрібно іноді кататися.
— А якщо тебе побачуть на ній? Ну в сенсі зі мною…
— Скажу, що ти мій протеже. — мужчина натиснув на газ. — До речі, що сказав батькам?
— Їду з дівчиною на природу. Зумів зніяковіти, як якийсь незайманий, коли мама сказала про… Чорт. Я, здається, тепер і дня не проживаю, не обманувши когось.... —хлопець зітхнув. — І тепер мені це навіть нормальним здається, рутиною якоюсь, до котрої я вже звик.
— Це добре. — Кір трохи посміхнувся.
— Хіба добре? — хлопець зітхнув, розглядаючи пейзажі за вікном.
— Так. — мужчина кивнув. — Тепер жоден детектор брехні не зможе зловити тебе.
— Все ж, турбуєшся про свою безпеку?
— Скоріше, про твою. Ти ж розумієш, що замовчуючи про злочин, ти стаєш моїм співучасником?
— Хм... — хлопець трохи насупився, а потім посміхнувся. — Кір, ти що, реально переживаєш за мене?
— Що в цьому дивного? Ти ж мій протеже, хіба я не казав?
Машина їхала по порожньому нічному шосе. За вікнами красувалися дерева і поля — місто залишилося десь позаду.
— Спочатку навчиш мене дегустаторським штучкам, а потім? — тихіше, на видиху запитав хлопець. — Я буду стріляти в тварин, вбивати їх... А після? Наскільки далеко ти даси мені зайти?
— Все залежить від тебе. — чоловік кинув погляд на пасажира. — Наскільки далеко ти готовий зайти?
— Притормози. — трохи нижчим голосом сказав брюнет."
А ви би хотіли прочитати цю книгу? Посилання на неї є на головній сторінці цього блога!
